вартувати
ВАРТУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. перех. Охороняти, стерегти кого-, що-небудь. У морі, далеко від рідних портів, У шторми і люту годину, Прославлена в битвах сім'я моряків Вартує свою Батьківщину (Нагн., Слово.., 1954, 230); Уночі Юлдаш вартував з батьком байський табун (Донч., І, 1956, 144); // неперех. Стояти на варті, на сторожі. [Овлур:] До замку я піду, Ти вартуватимеш при вході (Фр., IX, 1952, 240); Вартувати коменданти виділили надійні.. групи (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 188).
2. неперех. Невідступно перебувати в якомусь місці певний час (біля хворого або вичікуючи кого-, що-небудь і т. ін.). [Лена:] Він спить. Ми обидві вартуємо біля нього (Коч., II, 1956, 406); Другого дня від самого сходу сонця я вже вартував біля її дому (Збан., Любов, 1957, 29); * Образно. [Галя:] В садах хати біленькі, а тополі, скільки оком глянеш, вартують на шляхах... (Корн., II, 1955, 184).
3. неперех., діал. Коштувати. Вона [праця] дома ж таки втроє більше вартує (Сл. Гр.); - Або я вже в тебе нічого не вартую, що дарунка не хочеш приймати? (Коб., II, 1956, 145).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вартую | вартуємо |
2 особа | вартуєш | вартуєте |
3 особа | вартує | вартують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вартуватиму | вартуватимемо |
2 особа | вартуватимеш | вартуватимете |
3 особа | вартуватиме | вартуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вартував | вартували |
Жіночий рід | вартувала | |
Середній рід | вартувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вартуймо | |
2 особа | вартуй | вартуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вартуючи | |
Минулий час | вартувавши |