вдовицький
ВДОВИЦЬКИЙ (УДОВИЦЬКИЙ), а, е. Прикм. до вдовиця; // Належний вдовиці. А за ним, за вожаком своїм, уже підходили до столу інші сільські комсомольці, удовицькі діти, батрачуки (Гончар, II, 1959, 229); Мадонна Берітола зосталася в Куррадової дружини за двірську даму і, завжди вбрана в удовицьку одежу, служила їй вірно, щиро і приязно (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 122).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вдовицький | вдовицька | вдовицьке | вдовицькі |
Родовий | вдовицького | вдовицької | вдовицького | вдовицьких |
Давальний | вдовицькому | вдовицькій | вдовицькому | вдовицьким |
Знахідний | вдовицький, вдовицького | вдовицьку | вдовицьке | вдовицькі, вдовицьких |
Орудний | вдовицьким | вдовицькою | вдовицьким | вдовицькими |
Місцевий | на/у вдовицькому, вдовицькім | на/у вдовицькій | на/у вдовицькому, вдовицькім | на/у вдовицьких |