везти
ВЕЗТИ, зу, зеш; мин. ч. віз, везла, ло; недок. 1. перех. Пересувати, переміщати якимсь транспортом кого-, що-небудь з одного місця на інше. Везе Марко Катерині Сукна дорогого (Шевч., І, 1951, 322); - Позбирай у віз рибу та вези у місто на продаж, - промовив отаман до жінки (Н.-Лев., II, 1956, 230); Марія мовчала, а серце кричало: "Візьміте з собою мене до причалу. Покличте в каюту, везіть до Вкраїни" (Воронько, Тепло.., 1959, 86); // Переміщати, тягнучи віз, сани і т. ін. або маючи вантаж на собі (про тварин). Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що вона везе (Номис, 1864, № 7221); Білий кінь швиденько віз санки по грудовому шляшку (Вовчок, І, 1955, 295).
2. неперех., безос., кому. Щастити, фортунити. - Не везе, брат, мені, ні в чому на світі не везе! (Мирний, І, 1954, 276); Сьогодні знов страшенний дощ, мокро і холодно. Не везе з погодою (Коцюб., III, 1956, 272); - Як добре, що я вас зустрів.., мені просто везе (Ле, Міжгір'я, 1953, 408).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | везу | веземо |
2 особа | везеш | везете |
3 особа | везе | везуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | везтиму | везтимемо |
2 особа | везтимеш | везтимете |
3 особа | везтиме | везтимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | віз | везли |
Жіночий рід | везла | |
Середній рід | везло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | везімо | |
2 особа | вези | везіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | везучи | |
Минулий час | візши |