верба
ВЕРБА, и, ж. Дерево або кущ з гнучким гіллям, цілісними листками і зібраними в сережки одностатевими квітками. А над самою водою Верба похилилась (Шевч., II, 1953, 8); Хутірець обріс вербами та осокорами (Мик., II, 1957, 18).
^ Плакуча верба - вид верби, що має довгі звисаючі гілки. З опущеним віттям стоять на острові старі плакучі верби (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 121).
@ Верби золоті ростуть де, за ким - про недоладні, нерозумні дії кого-небудь. Де Хаброня ступить, там золоті верби ростуть (Н.-Лев., III, 1956, 258); На вербі груші - безглузда вигадка, нісенітниця. - Ти розкажеш такого, що на вербі груші, а на сосні яблука ростуть (Вовчок, І, 1955, 319).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | верба | верби |
Родовий | верби | верб |
Давальний | вербі | вербам |
Знахідний | вербу | верби |
Орудний | вербою | вербами |
Місцевий | на/у вербі | на/у вербах |
Кличний | вербо | верби |