вередити
ВЕРЕДИТИ, джу, диш, недок., перех. Завдавати болю, уражати хворе місце. Той регіт гострим ножем упивався Христі в серце, вередив і без того нетерплячу болість руки (Мирний, III, 1954, 77); * Образно. [Пріська:] Де ж вона, бідна, була до сього часу? [Пилип:] Не питав, дочко, не питав. Не хотілося болячки вередить (К.-Карий, І, 1960, 469).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вереджу | вередимо |
2 особа | вередиш | вередите |
3 особа | вередить | вередять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вередитиму | вередитимемо |
2 особа | вередитимеш | вередитимете |
3 особа | вередитиме | вередитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вередив | вередили |
Жіночий рід | вередила | |
Середній рід | вередило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вередімо | |
2 особа | вереди | вередіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вередячи | |
Минулий час | вередивши |