верзти
ВЕРЗТИ, зу, зеш, недок., перех. і неперех., фам. Говорити нісенітницю, дурницю; вести пусті балачки. Таке верзе, що й купи не держиться (Укр.. присл.., 1955, 183); А парубки копиці клали, Та, знай, на сонце позирали, Та нісенітницю верзли (Шевч., II, 1953, 186); Коли мені здається, що мої співбесідники верзуть єресь, я кажу їм це в очі (Шовк., Інженери, 1956, 205).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | верзу | верземо |
2 особа | верзеш | верзете |
3 особа | верзе | верзуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | верзтиму | верзтимемо |
2 особа | верзтимеш | верзтимете |
3 особа | верзтиме | верзтимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | верз | верзли |
Жіночий рід | верзла | |
Середній рід | верзло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | верзімо | |
2 особа | верзи | верзіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | верзучи | |
Минулий час | верзши |