вершитель
ВЕРШИТЕЛЬ, я, ч., книжн. Той, хто вирішує, розпоряджається, відіграє вирішальну роль у здійсненні чого-небудь. Великий російський письменник [О. М. Горький] у своїх художніх творах вперше.. дав позитивний конкретний образ пролетаря - вершителя долі історії (Іст. УРСР, І, 1953, 716); // Той, хто доводить до кінця, здійснює, завершує що-небудь. Був [Громський] радий за Парасю, за її щастя, нехай навіть не він виявився його вершителем (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 434); Вершителі тверді Ми [комуністи] ленінських ідей (Брат., Пора.., 1960, 9).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вершитель | вершителі |
Родовий | вершителя | вершителів |
Давальний | вершителеві, вершителю | вершителям |
Знахідний | вершителя | вершителів |
Орудний | вершителем | вершителями |
Місцевий | на/у вершителі | на/у вершителях |
Кличний | вершителю | вершителі |