вершити
ВЕРШИТИ, шу, шиш, недок., перех. 1. Доводити до кінця, закінчувати робити верх, покрівлю. А коли вже й покрівлю вершити зачали, прийшов до мене наш різьбяр (Мур., Бук. повість, 1959, 38); // Укладати верх стогу, скирти певним способом. Скирта. Її вершить Дубовик. Він вивершує її так, що скирта напевне затече (Епік, Тв., 1958, 593); Дівчина кинулась. Набрала на вила пласт сіна.. А тоді.. на стіг подала. Важко, бо високо - вершили стогу (Головко, І, 1957, 230).
2. Здійснювати, завершувати що-небудь. Комунізм передбачає Радянську владу, як політичний орган, що дає можливість масі пригноблених вершити всі справи.. (Ленін, 31, 1951, 375); Вершать творці діла свої великі (Дор., Серед степу.., 1952, 31).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вершу | вершимо |
2 особа | вершиш | вершите |
3 особа | вершить | вершать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вершитиму | вершитимемо |
2 особа | вершитимеш | вершитимете |
3 особа | вершитиме | вершитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вершив | вершили |
Жіночий рід | вершила | |
Середній рід | вершило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вершімо | |
2 особа | верши | вершіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вершачи | |
Минулий час | вершивши |