вершляг
ВЕРШЛЯГ, а, ч. , заст. Великий важкий молот для кування металу, роздрібнення каменю і т. ін. Дядько Тимоха був коваль, і дві його здоровенні жилаві руки з засуканими рукавами щодня, як пірцем, повертали й гупали важким півпудовим вершлягом по залізному ковадлу (Гр., І, 1963, 283); * Образно. І мова, що в катів під вершлягом була, Міцною зробиться, як криця (Сам., І, 1958, 96).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вершляг | вершляги |
Родовий | вершляга | вершлягів |
Давальний | вершлягові, вершлягу | вершлягам |
Знахідний | вершляг | вершляги |
Орудний | вершлягом | вершлягами |
Місцевий | на/у вершлягу | на/у вершлягах |
Кличний | вершлягу | вершляги |