вершниця
ВЕРШНИЦЯ, і, ж. Жін. до вершник 1. Маковей, внутрішньо здригнувшись, впізнав.. і Шуриного коня. Запалено хропучи, він летів без своєї вершниці вподовж автостради (Гончар, І, 1954, 414).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вершниця | вершниці |
Родовий | вершниці | вершниць |
Давальний | вершниці | вершницям |
Знахідний | вершницю | вершниць |
Орудний | вершницею | вершницями |
Місцевий | на/у вершниці | на/у вершницях |
Кличний | вершнице | вершниці |