веселощі
ВЕСЕЛОЩІ, ів, мн. 1. Стан внутрішнього задоволення, радісного настрою, безтурботності, схильності до розваг, жартів і т. ін. Радістю і веселощами б'ється серце у Христі (Мирний, III, 1954, 37); Серед гурту заробітчан-українців вибухнув сміх, хоч було в цьому більше гіркоти, ніж веселощів (Цюпа, Назустріч.., 1958, 102).
2. Веселі розваги, розмови і т. ін. Розсівшись найближче до ялини, він [інспектор] підморгував на хлопців, диригував рукою, сміявся, заохочував школярів до веселощів (Вас., І, 1959, 314); В розпал веселощів.. від грейдера до їхнього табору повернуло дві сліпучі фари (Ю. Янов., II, 1954, 139).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | веселощі | |
Родовий | веселощів | |
Давальний | веселощам | |
Знахідний | веселощі | |
Орудний | веселощами | |
Місцевий | на/у веселощах | |
Кличний | веселощі |