вечорина
ВЕЧОРИНА, и, ж., діал. 1. Вечір (у 1 знач.). А я молод, діжду вечорини, Гей, піду гулять до дівчини (Нар. лірика, 1956, 228); Від світань до вечорини Із серпом в гарячі дні. Несміливий плач дитини Ледве чути на стерні (Мал., Серце.., 1959, 129).
2. Вечеря (в 2 знач.). Да спасибі, сину, за сю вечорину (Сл. Гл.).
3. заст. Дівич-вечір; вечорниці.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вечорина | вечорини |
Родовий | вечорини | вечорин |
Давальний | вечорині | вечоринам |
Знахідний | вечорину | вечорини |
Орудний | вечориною | вечоринами |
Місцевий | на/у вечорині | на/у вечоринах |
Кличний | вечорино | вечорини |