вибачний
ВИБАЧНИЙ, ачна, ачне. Який вибачає кому-небудь щось, ставиться поблажливо до когось.
Будьте вибачні - вибачте, не вважайте за провину. - Най пан будуть вибачні, -мовив з лукавою покорою один селянин (Фр., II, 1951, 265); - Частуйтеся і будьте вибачними, якщо неповний лад на вдовиній бесіді буде (Л. Укр., III, 1952, 403); Несподівано господар запитав: - Будьте вибачні за цікавість: ви діток маєте? (М. Ол., Чуєш.., 1959, 14).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вибачний | вибачна | вибачне | вибачні |
Родовий | вибачного | вибачної | вибачного | вибачних |
Давальний | вибачному | вибачній | вибачному | вибачним |
Знахідний | вибачний, вибачного | вибачну | вибачне | вибачні, вибачних |
Орудний | вибачним | вибачною | вибачним | вибачними |
Місцевий | на/у вибачному, вибачнім | на/у вибачній | на/у вибачному, вибачнім | на/у вибачних |