вибілений
ВИБІЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вибілити. Стіни вимиті, вишарувані, неначе сього року збудовані, а стеля вибілена крейдою (Стор., І, 1957, 234); Сорочки з тонкого полотна так уже вибілені та вишиті різними узорами, що не надивишся (М. Ол., Леся, 1960, 14); Він розгорнув рукою шар вибіленої сонцем торішньої глиці (Коз., Сальвія, 1959, 39); Ідеально вибілений, по плечі обрізаний шовк [волосся] Віргінії Назарівни зливався у мінливих струмках з денним світлом (Вол., Місячне срібло, 1961, 67).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вибілений | вибілена | вибілене | вибілені |
Родовий | вибіленого | вибіленої | вибіленого | вибілених |
Давальний | вибіленому | вибіленій | вибіленому | вибіленим |
Знахідний | вибілений, вибіленого | вибілену | вибілене | вибілені, вибілених |
Орудний | вибіленим | вибіленою | вибіленим | вибіленими |
Місцевий | на/у вибіленому, вибіленім | на/у вибіленій | на/у вибіленому, вибіленім | на/у вибілених |