виголодніти
ВИГОЛОДНІТИ, ію, ієш, док. Стати голодним, зголодніти; натерпітися голоду. Адже потомились [матроси], перемерзли та й виголодніли (Трубл., І, 1955, 155); Вона хоч і відповідає, але на її лиці видно втому. Перевтомилася дорогою, виголодніла (Круш., Буденний хліб.., 1960, 28).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виголоднію | виголодніємо |
2 особа | виголоднієш | виголоднієте |
3 особа | виголодніє | виголодніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | виголоднів | виголодніли |
Жіночий рід | виголодніла | |
Середній рід | виголодніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виголодніймо | |
2 особа | виголодній | виголоднійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | виголоднівши |