вигукувати
ВИГУКУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИГУКНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех. Голосно викрикувати слово, фразу, видавати звук, що передає певне почуття. Громада не розходилась цілий день: вигукувала та викрикувала аж до самого вечора... (Мирний, II, 1954, 197); Вночі він спав тривожно, щось вигукував, стогнав (Мик., II, 1957, 184); Галя вигукнула: - Мамо! Ярмарок, ярмарок! О, ходім, мамочко, ой, ходім, сердечко, хутчій у ярмарок! (Вовчок, І, 1955, 303); Микола з своїми товаришами прибіг у порт і від здивування тільки вигукнув: - Ого! (Панч, II, 1956, 527).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вигукую | вигукуємо |
2 особа | вигукуєш | вигукуєте |
3 особа | вигукує | вигукують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вигукуватиму | вигукуватимемо |
2 особа | вигукуватимеш | вигукуватимете |
3 особа | вигукуватиме | вигукуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вигукував | вигукували |
Жіночий рід | вигукувала | |
Середній рід | вигукувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вигукуймо | |
2 особа | вигукуй | вигукуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вигукуючи | |
Минулий час | вигукувавши |