виканючувати
ВИКАНЮЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИКАНЮЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Домагатися чого-небудь настирливим проханням; випрошувати. - Чи для того ж нам бог дав живоття, щоб ми кожну копійку виканючували в їх [чоловіків], як старчихи? (Н.-Лев., III, 1956, 235); Підскочивши до якоїсь пані, що проходила, [Микитка] стяг з себе подрану шапку і завів: "Па-а-ні, дайте ко-пі-і-ечку! .." ..Так Микитка виканючив швидко три копійчини (Григ., Вибр., 1959, 413).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виканючую | виканючуємо |
2 особа | виканючуєш | виканючуєте |
3 особа | виканючує | виканючують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виканючуватиму | виканючуватимемо |
2 особа | виканючуватимеш | виканючуватимете |
3 особа | виканючуватиме | виканючуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | виканючував | виканючували |
Жіночий рід | виканючувала | |
Середній рід | виканючувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виканючуймо | |
2 особа | виканючуй | виканючуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | виканючуючи | |
Минулий час | виканючувавши |