виключність
ВИКЛЮЧНІСТЬ, ності, ж. 1. Властивість за знач. виключний 1. Всяка однобічність і виключність уже заважає повному додержанню правди художником (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 57); Деякі з них [шкіл] претендують на гегемонію, на виключність в оновленні "визволеного мистецтва" (Еллан, II, 1958, 72).
2. Те саме, що винятковість 2. Стара класова виключність зникає (Іст. УРСР, II, 1957, 421).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | виключність | виключності |
Родовий | виключності, виключности | виключностей |
Давальний | виключності | виключностям |
Знахідний | виключність | виключності |
Орудний | виключністю | виключностями |
Місцевий | на/у виключності | на/у виключностях |
Кличний | виключносте | виключності |