вилаяти
ВИЛАЯТИ, аю, аєш, док., перех. Обізвати кого-небудь образливими, лайливими словами. Став [Тимоха] просити трьох [карбованців], - батько його вилаяв (Кв.-Осн., II, 1956, 259); Здалось - це не ми передучора ще сварливо зустрілись. Не її я вилаяв дурепою (Досв., Вибр., 1959, 20); А Балика плюне у вічі [Горленку], вилає зрадником і собакою... (Тулуб, Людолови, І, 1957, 40).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вилаю | вилаємо |
2 особа | вилаєш | вилаєте |
3 особа | вилає | вилають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вилаяв | вилаяли |
Жіночий рід | вилаяла | |
Середній рід | вилаяло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вилаймо | |
2 особа | вилай | вилайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | вилаявши |