вилущувати
ВИЛУЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИЛУЩИТИ, щу, щиш, док., перех. 1. Очищати, звільняти що-небудь від зовнішньої оболонки, шкаралупи і т. ін. Старий Онопрій.. зривав колосок і вилущував зернятко, чи вже можна жати (Фр., ІІІ, 1950, 206); Сіла білочка снідати.., шишку гризе, насіння вилущує (Коп., Як вони.., 1948, 95); Це справа не така, як з горіхом: розкусив та й вилущив зернятко... (Коцюб., І, 1955, 115); // Відокремлювати, відривати зерно від качана і т. ін. За два тижні до сівби зерно вилущують з середньої частини качана [кукурудзи], сортують, піддають сонячному обігріванню (Колг. Укр., 5, 1958, 18); * Образно. Університетське життя вилущило його з тісної шкаралупи гімназиста (Кобр., Вибр., 1954, 30).
@ Вилущити зуби - вибити зуби. Тілиста рука Потаповича.. не з одного вилущила зуби (Мирний, II, 1954, 105); Зуби, мов квасолю, вилущу (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 15).
2. перен., рідко. Знищувати. Всіх ведмедів і вепрів вилущимо, всіх вовків, лисиць витравимо (Стор., І, 1957, 292); // жарт. З'їдати. - Отже, вилущить псяюха всі вареники, і нам мало що зостанеться (Н.-Лев., III, 1956, 354).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вилущую | вилущуємо |
2 особа | вилущуєш | вилущуєте |
3 особа | вилущує | вилущують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вилущуватиму | вилущуватимемо |
2 особа | вилущуватимеш | вилущуватимете |
3 особа | вилущуватиме | вилущуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вилущував | вилущували |
Жіночий рід | вилущувала | |
Середній рід | вилущувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вилущуймо | |
2 особа | вилущуй | вилущуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вилущуючи | |
Минулий час | вилущувавши |