вилякати
ВИЛЯКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Злякавши, вигнати кого-небудь звідкись. - Ти от лучче послухай, як колись твоя стара тітка та ведмедя вилякала (Вовчок, VI, 1956, 335); - То ото там, певно, сидить твоя заступниця [морська цариця]. Всю рибу з Чорного моря вилякала (Збан., Мор. чайка, 1959, 27).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вилякаю | вилякаємо |
2 особа | вилякаєш | вилякаєте |
3 особа | вилякає | вилякають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вилякав | вилякали |
Жіночий рід | вилякала | |
Середній рід | вилякало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вилякаймо | |
2 особа | вилякай | вилякайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | вилякавши |