вимащений
ВИМАЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вимастити. Наді мною висіли старі хомути і шлеї, вимащені для схоронності пахучим дьогтем-катраном (Перв., Материн.. хліб, 1960, 6); Сивий татарин, з обличчям, вимащеним олією, мов циганське дитя на морозі, блиснув хижими зубами (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 174); Є ганок біля білою глиною вимащеного будиночка старшого мисливця (Ю. Янов., IV, 1959, 46).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вимащений | вимащена | вимащене | вимащені |
Родовий | вимащеного | вимащеної | вимащеного | вимащених |
Давальний | вимащеному | вимащеній | вимащеному | вимащеним |
Знахідний | вимащений, вимащеного | вимащену | вимащене | вимащені, вимащених |
Орудний | вимащеним | вимащеною | вимащеним | вимащеними |
Місцевий | на/у вимащеному, вимащенім | на/у вимащеній | на/у вимащеному, вимащенім | на/у вимащених |