вимитий
ВИМИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вимити. Кругом світлиці стояли прості, непомальовані, з високими спинками стільці, білі, чисто вимиті (Н.-Лев., III, 1956, 15); Зеленіло свіже, вимите дощем село (Стельмах, Хліб.., 1959, 108); Берег вимитий. Лоза. Розлилась ріка на славу (Шер., Дорога.., 1957, 82); * У порівн. Дощ ущух. Небо стало чисте, мов вимите (Кол., Терен.., 1959, 31).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вимитий | вимита | вимите | вимиті |
Родовий | вимитого | вимитої | вимитого | вимитих |
Давальний | вимитому | вимитій | вимитому | вимитим |
Знахідний | вимитий, вимитого | вимиту | вимите | вимиті, вимитих |
Орудний | вимитим | вимитою | вимитим | вимитими |
Місцевий | на/у вимитому, вимитім | на/у вимитій | на/у вимитому, вимитім | на/у вимитих |