вимогливий
ВИМОГЛИВИЙ, а, е. 1. Який ставить перед ким-небудь великі вимоги, домагається ретельного виконання, здійснення чогось і т. ін. Я намагаюся бути вимогливим і справедливим, але не суворим, бо суворість робить педагога чужим для гарячої душі дитини (Гур., Новели, 1951, 191); Тільки вимогливий до себе начальник зможе завоювати авторитет і повагу своїх підлеглих (Багмут, Щасл. день.., 1951, 71); Державна приймальна комісія була вимоглива і сувора (Кучер, Дорога.., 1958, 59); // Який виражає вимогу (в 2 знач.). Десь згори зненацька пролунав вимогливий голос: - Хто старший? (Гончар, Таврія.., 1957, 723).
2. Який має великі потреби, запити, не задовольняється будь-чим. Надивившись на всіляких європейських див, ми загострили свій смак і стали вимогливі в своїх художніх прагненнях (Моє життя в мист., 1955, 51); Вимогливий читач; // Який потребує чого-небудь у значній мірі. Смородина й малина вимогливі до вологи (Хлібороб Укр., 11, 1963, 24).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вимогливий | вимоглива | вимогливе | вимогливі |
Родовий | вимогливого | вимогливої | вимогливого | вимогливих |
Давальний | вимогливому | вимогливій | вимогливому | вимогливим |
Знахідний | вимогливий, вимогливого | вимогливу | вимогливе | вимогливі, вимогливих |
Орудний | вимогливим | вимогливою | вимогливим | вимогливими |
Місцевий | на/у вимогливому, вимогливім | на/у вимогливій | на/у вимогливому, вимогливім | на/у вимогливих |