винаймати
ВИНАЙМАТИ, аю, аєш, недок., ВИНАЙМИТИ, млю, миш; мн. винаймлять; і ВИНАЙНЯТИ, йму, ймеш, док., перех., діал. Наймати що-небудь, арендувати. Винаймали [зарібники] собі поле й ходили на роботу (Коб., II, 1956, 29); У двох товаришів, що винаймали окрему хату, сходився.. таємний кружок (Мак., Вибр., 1954, 57); З початком літа винаймив Василь для "своїх" човен на ставі (Вільде, На порозі, 1955, 59); Винайняв [Степан] двадцять два морги поля й обробляє його (Круш., Буденний хліб.., 1960, 47).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | винаймаю | винаймаємо |
2 особа | винаймаєш | винаймаєте |
3 особа | винаймає | винаймають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | винайматиму | винайматимемо |
2 особа | винайматимеш | винайматимете |
3 особа | винайматиме | винайматимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | винаймав | винаймали |
Жіночий рід | винаймала | |
Середній рід | винаймало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | винаймаймо | |
2 особа | винаймай | винаймайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | винаймаючи | |
Минулий час | винаймавши |