винитися
ВИНИТИСЯ, нюся, нишся, недок., розм. Визнавати свою вину, провину, пробачатися. [Маруся:] Та й батько ж помагали Наталю віддати за Шкандибенка. Вони самі винилися у тому перед Василем (Мирний, V, 1955, 71); Стояв [Кирило] біля дверей здоровенний, високий, а мав вигляд винуватого хлопчиська, який учора нашкодив, а сьогодні прийшов винитися (Собко, Звич. життя, 1957, 186).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | винюся | винимося |
2 особа | винишся | винитеся |
3 особа | виниться | виняться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | винитимуся | винитимемося |
2 особа | винитимешся | винитиметеся |
3 особа | винитиметься | винитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | винився | винилися |
Жіночий рід | винилася | |
Середній рід | винилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | винімося | |
2 особа | винися | виніться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | винячись | |
Минулий час | винившись |