виночерпій
ВИНОЧЕРПІЙ, я, ч., заст. При дворі монарха, феодала - особа, що відала напоями, наливала і підносила їх під час бенкету. Разом з царем ховали одну з його наложниць, а також слуг - виночерпія, кухаря, вістового, кращих коней і по добірній штуці всякої худоби (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 160); // жарт. Той, хто наливає вино в чарки, келихи за столом. - Сергію, виконуй свої обов'язки виночерпія, - Михайло показав на пляшку вина (Коп., Земля.., 1957, 140).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | виночерпій | виночерпії |
Родовий | виночерпія | виночерпіїв |
Давальний | виночерпієві, виночерпію | виночерпіям |
Знахідний | виночерпія | виночерпіїв |
Орудний | виночерпієм | виночерпіями |
Місцевий | на/у виночерпії | на/у виночерпіях |
Кличний | виночерпію | виночерпії |