винятковий
ВИНЯТКОВИЙ, а, е. 1. Який становить виняток серед загальних правил. Летить раптом із столиці до губернатора казенна бумага - відшкодувати Лук'янові сину Свиридову Кабашному всі його збитки, понесені із-за стихії, надати йому вільготи... хоча б у вигляді виняткового права на торгівлю водою по всьому Кримському тракту! (Гончар, Таврія.., 1957, 27).
2. Такий, який нечасто трапляється, особливий, надзвичайний. Його [В. І. Леніна] діяльність була винятковим прикладом поєднання революційного розмаху і діловитості, пролетарської організованості і дисципліни (Біогр. Леніна, 1955, 253); Пісня в житті нашого народу має особливе, виняткове значення (Ю. Янов., V, 1959, 179); Не раз ризикував [Яків] життям - рятував справу своєю винятковою стійкістю та холоднокровністю (Крот., Сини.., 1948, 47).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | винятковий | виняткова | виняткове | виняткові |
Родовий | виняткового | виняткової | виняткового | виняткових |
Давальний | винятковому | винятковій | винятковому | винятковим |
Знахідний | винятковий, виняткового | виняткову | виняткове | виняткові, виняткових |
Орудний | винятковим | винятковою | винятковим | винятковими |
Місцевий | на/у винятковому, винятковім | на/у винятковій | на/у винятковому, винятковім | на/у виняткових |