виніжений
ВИНІЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до виніжити. Може, якраз оцими тонкими бровами, оцим виніженим молочаями лицем вдасться їй коли-небудь привернути до себе своє безприданницьке щастя (Гончар, Таврія.., 1957, 20); // у знач. прикм. Панночки й паничі викохалися - виніжені та виховані (Вовчок, І, 1955, 379).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | виніжений | виніжена | виніжене | виніжені |
Родовий | виніженого | виніженої | виніженого | виніжених |
Давальний | виніженому | виніженій | виніженому | виніженим |
Знахідний | виніжений, виніженого | виніжену | виніжене | виніжені, виніжених |
Орудний | виніженим | виніженою | виніженим | виніженими |
Місцевий | на/у виніженому, виніженім | на/у виніженій | на/у виніженому, виніженім | на/у виніжених |