випестити
ВИПЕСТИТИ, ещу, естиш і ВИПЕСТУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. З любов'ю виростити кого-, що-небудь; дбайливо доглядаючи, добитися найкращого стану, вигляду; викохати. Випестили її [дівчину], хорошу й чепурну, і на розум добрий навчили (Вовчок, І, 1955, 21); Катерина виростила, випестила собі сина Івана (Чорн., Визвол. земля, 1950, 5); * Образно. У глибині своєї чорної душі він випестував план кривавої розправи.. над ненависним йому начальником розвідки (Збан., Ліс. красуня, 1955, 153).
2. перен. Виховати кого-небудь, вплинувши у певному напрямі на погляди, почуття і т. ін. Владичний святий отець Петро Могила обох їх [Петронія і Микиту] разом випестив у своїй академії (Кач., II, 1958, 436).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | випещу | випестимо |
2 особа | випестиш | випестите |
3 особа | випестить | випестять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | випестив | випестили |
Жіночий рід | випестила | |
Середній рід | випестило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | випестімо | |
2 особа | випести | випестіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | випестивши |