випроводжати
ВИПРОВОДЖАТИ, аю, аєш, недок., ВИПРОВОДИТИ, джу, диш, док., перех. 1. Виряджати кого-небудь в дорогу; супроводжувати при виході звідкись, виявляючи пошану, дружнє ставлення, вказуючи шлях і т. ін. Діждались неділі; зійшлась родина нас випроводжати (Вовчок, І, 1955, 44); Дід випроводив Свирида і Івана аж за ліс. Потім вернувся і сів вечеряти (Мирний, І, 1954, 195); Дівчата випроводили Марію, побажавши їй весело зустріти свято (Кучер, Чорноморці, 1956, 282).
2. розм. Те саме, що випроваджувати 1. Невелика хата вже всіх не вміщає, і проворна свашка випроводжає малих (М. Ол., Леся, 1960, 107); Двері в нас од старостів не зачинялись. А то прийшли такі сватати, що ні кола ні двора, я й випроводила (Барв., Оцов.., 1902, 297).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | випроводжаю | випроводжаємо |
2 особа | випроводжаєш | випроводжаєте |
3 особа | випроводжає | випроводжають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | випроводжатиму | випроводжатимемо |
2 особа | випроводжатимеш | випроводжатимете |
3 особа | випроводжатиме | випроводжатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | випроводжав | випроводжали |
Жіночий рід | випроводжала | |
Середній рід | випроводжало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | випроводжаймо | |
2 особа | випроводжай | випроводжайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | випроводжаючи | |
Минулий час | випроводжавши |