виск
ВИСК, у, ч. Тонкий, пронизливий крик; звук, який видає людина або тварина. Крик, виск, пищання нещасного хлопця, ніщо не зрушувало ката (Фр., IV, 1950, 230); В цю мить щось кудлате з виском радості кинулося до Коржа (Тулуб, Людолови, II, 1957, 254); // Високий, пронизливий звук, утворюваний при терті металевих чи дерев'яних предметів або при польоті кулі, снаряда і т. ін. Танки йшли на захід з важким гуркотом та виском (Довж., І, 1958, 346); Була це насторожена тиша - тиша, яка щосекунди могла вибухнути виском куль (Смолич, V, 1959, 783).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | виск | виски |
Родовий | виску | висків |
Давальний | вискові, виску | вискам |
Знахідний | виск | виски |
Орудний | виском | висками |
Місцевий | на/у виску | на/у висках |
Кличний | виску | виски |