виск
ВИСК, у, ч. Тонкий, пронизливий крик; звук, який видає людина або тварина. Крик, виск, пищання нещасного хлопця, ніщо не зрушувало ката (Фр., IV, 1950, 230); В цю мить щось кудлате з виском радості кинулося до Коржа (Тулуб, Людолови, II, 1957, 254); // Високий, пронизливий звук, утворюваний при терті металевих чи дерев'яних предметів або при польоті кулі, снаряда і т. ін. Танки йшли на захід з важким гуркотом та виском (Довж., І, 1958, 346); Була це насторожена тиша - тиша, яка щосекунди могла вибухнути виском куль (Смолич, V, 1959, 783).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | виск | виски |
Родовий | виску | висків |
Давальний | вискові, виску | вискам |
Знахідний | виск | виски |
Орудний | виском | висками |
Місцевий | на/у виску | на/у висках |
Кличний | виску | виски |
висок
ВИСОК 1, ска, ч. 1. Те саме, що скроня. Його лице горіло, очі горіли, у висках стукала кров (Фр., IV, 1950, 339); Северин вишкірив зуби, рукояткою пістолета вдарив Василя у висок (Тют., Вир, 1964, 370).
2. мн., розм. Волосся, що росте на скронях. Не одну білу волосину у висках запримітила Христя (Мирний, III, 1954, 199).
ВИСОК2, ска, ч. , техн. Прилад, який складається з шнурка та підвішеного до нього тягарця і використовується для вимірювання вертикальності положення.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | висок | виски |
Родовий | виска | висків |
Давальний | вискові, виску | вискам |
Знахідний | висок | виски |
Орудний | виском | висками |
Місцевий | на/у виску | на/у висках |
Кличний | виску | виски |