височенний
ВИСОЧЕННИЙ, а, е. Дуже високий. Височенний димар [заводу] викидає клубки чорного диму (Мирний, І, 1954, 344); Синіються кришталевою стіною височенні гори, покриті вічним снігом (Фр., II, 1950, 73); Височенні будинки заглядають своїми широкими вікнами у Дніпро (Собко, Матв. затока, 1962, 4); Такий він [Вадик] був височенний, що лікарський халат не прикривав йому й колін (Шовк., Людина.., 1962, 284).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | височенний | височенна | височенне | височенні |
Родовий | височенного | височенної | височенного | височенних |
Давальний | височенному | височенній | височенному | височенним |
Знахідний | височенний, височенного | височенну | височенне | височенні, височенних |
Орудний | височенним | височенною | височенним | височенними |
Місцевий | на/у височенному, височеннім | на/у височенній | на/у височенному, височеннім | на/у височенних |