висічений
ВИСІЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до висікти. Дерева, будинки, тини - такі тверді, мов висічені з мармуру (Коцюб., І, 1955, 404); Все збирався [Саїд] якось зайти, оглянути багатовікові написи, висічені на внутрішніх колонах мечеті (Ле, Міжгір'я, 1953, 73); Висічений, поганьблений, лежить [Оленчук], прищухнувши на власному огороді, мов злодій або дезертир (Гончар, Таврія.., 1957, 564).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | висічений | висічена | висічене | висічені |
Родовий | висіченого | висіченої | висіченого | висічених |
Давальний | висіченому | висіченій | висіченому | висіченим |
Знахідний | висічений, висіченого | висічену | висічене | висічені, висічених |
Орудний | висіченим | висіченою | висіченим | висіченими |
Місцевий | на/у висіченому, висіченім | на/у висіченій | на/у висіченому, висіченім | на/у висічених |