витримка
ВИТРИМКА, и, ж. 1. Уміння володіти собою в будь-яких обставинах. Вона підійшла ближче до столу президії. Зібрала всю свою силу й витримку (Мик., II, 1957, 383); Витримку, розсудливість і спокій Ми повинні завжди зберігать (Шер., Генерал Орленко, 1948, 36).
2. Те саме, що витримування. Довгорічна витримка вина.
3. Час при фотографуванні, протягом якого залишається відкритим об'єктив фотоапарата. Я не завжди давав потрібну витримку, коли фотографував останні години Севастополя (Кучер, Чорноморці, 1956, 536).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | витримка | витримки |
Родовий | витримки | витримок |
Давальний | витримці | витримкам |
Знахідний | витримку | витримки |
Орудний | витримкою | витримками |
Місцевий | на/у витримці | на/у витримках |
Кличний | витримко | витримки |