витіюватий
ВИТІЮВАТИЙ, а, е, книжн. Вигадливий, позбавлений простоти; надмірно вишуканий, пишномовний. Поважно, невеличкими купами походжали бони.., зупиняючись обдивитися то який-небудь будинок витіюватий, то церкву (Мирний, III, 1954, 257).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | витіюватий | витіювата | витіювате | витіюваті |
Родовий | витіюватого | витіюватої | витіюватого | витіюватих |
Давальний | витіюватому | витіюватій | витіюватому | витіюватим |
Знахідний | витіюватий, витіюватого | витіювату | витіювате | витіюваті, витіюватих |
Орудний | витіюватим | витіюватою | витіюватим | витіюватими |
Місцевий | на/у витіюватому, витіюватім | на/у витіюватій | на/у витіюватому, витіюватім | на/у витіюватих |