вичахати
ВИЧАХАТИ, аю, аєш, недок., ВИЧАХНУТИ і ВИЧАХТИ, хну, хнеш, док. 1. Втрачати тепло, ставати холодним; охолоджуватися. Мало не третю частину кімнати займало величезне, широке ліжко..; другу третину - два поруч поставлених стола, де вичахали уготовлені до торгу пряники (Л. Янов., І, 1959, 196); [Дід Петро:] Ану-ну! Хай іще я послухаю. Все одно вечеря вичахла на столі (Вас., III, 1960, 282); В печі жар не вичах. Ольга добре ним обгорнула горщика з борщем (Кучер, Трудна любов, 1960, 7).
2. перен. Ставати пасивним, менш діяльним; втрачати запал, силу. Здалося, що начальницький настрій осаула поволі вичахав, замінившись людською заздрістю молодого вояка (Ле, Хмельницький, І, 1957, 94); Чим ближче підходили прапороносці, тим помітніше вгамовувався командир полку. Притихав, вичахав на виду (Гончар, І, 1954, 337).
3. перен. Поволі втрачати сили, здоров'я; хиріти. Не пізнала [жінка] сердешного: од праці висох, вичах, аж очі йому в лоб позападали (Стор., І, 1957, 31); - Годі вам воювати! - кричала весело молодиця. - Повбиваєтесь, дівчата вичахнуть (Довж., Зач. Десна, 1957, 114).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вичахаю | вичахаємо |
2 особа | вичахаєш | вичахаєте |
3 особа | вичахає | вичахають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вичахатиму | вичахатимемо |
2 особа | вичахатимеш | вичахатимете |
3 особа | вичахатиме | вичахатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вичахав | вичахали |
Жіночий рід | вичахала | |
Середній рід | вичахало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вичахаймо | |
2 особа | вичахай | вичахайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вичахаючи | |
Минулий час | вичахавши |