вичинювати
ВИЧИНЮВАТИ, юю, юєш і ВИЧИНЯТИ, яю, яєш, недок., ВИЧИНИТИ, ню, ниш, док., перех. Піддаючи сиру шкуру спеціальній обробці, робити її придатною для використання. Знайшлися серед них і чинбарі, які досить уміло вичиняли смушки з овечих шкур (Іщук, Вербівчани, 1961, 408); - Прийшлося чинбаря наняти, сяк-так вичинили їх [шкури] уже по-нашому та спродали за якийсь там безцінок (Мирний, І, 1954, 222); - Вичинимо, буде добра шкура, а гостеві - смачне смажене, - говорив Мар'ян (Чорн., Потік.., 1956, 335).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вичинюю | вичинюємо |
2 особа | вичинюєш | вичинюєте |
3 особа | вичинює | вичинюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вичинюватиму | вичинюватимемо |
2 особа | вичинюватимеш | вичинюватимете |
3 особа | вичинюватиме | вичинюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вичинював | вичинювали |
Жіночий рід | вичинювала | |
Середній рід | вичинювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вичинюймо | |
2 особа | вичинюй | вичинюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вичинюючи | |
Минулий час | вичинювавши |