виявлений
ВИЯВЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до виявити 1, 3. На їхніх обличчях Сергій прочитав яскраво виявлену образу (Епік, Тв., 1958, 180): // виявлено, безос. присудк. сл. Він [батальйон] також не встиг ще спуститися з висоти вниз, хоч розвідка доповідала, що і в першому містечку і далі противника не виявлено (Гончар, І, 1954, 57); Останнім часом величезне родовище нафти виявлено поблизу Долини (Цюпа, Україна.., 1960, 273).
2. у знач. прикм. Виразний, помітний. Арабські коні мають виявлений верховий тип.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | виявлений | виявлена | виявлене | виявлені |
Родовий | виявленого | виявленої | виявленого | виявлених |
Давальний | виявленому | виявленій | виявленому | виявленим |
Знахідний | виявлений, виявленого | виявлену | виявлене | виявлені, виявлених |
Орудний | виявленим | виявленою | виявленим | виявленими |
Місцевий | на/у виявленому, виявленім | на/у виявленій | на/у виявленому, виявленім | на/у виявлених |