виясняти
ВИЯСНЯТИ, яю, яєш і ВИЯСНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИЯСНИТИ, ню, ниш, док. 1. перех. Робити ясним, яскравим. Марта вийняла з кофти шпильку, вияснила гнотика в каганці, що почав притухати (Кучер, Чорноморці, 1956, 223); // Робити чистим, вичищати до блиску. Осінь... Хто оборався і в кого ще смугами руділи облоги в степу на чорному тлі чужих ріль - однаково вияснювали полички плугів і ховали по повітках до весни (Головко, II, 1957, 88); Виясни добре стремена та й їздь тоді верхи (Сл. Гр.).
2. безос. Те саме, що вияснятися 3. Коли ж відпустить? Коли вияснить? (Вовчок, І, 1955, 310).
3. перех. Робити що-небудь ясним, зрозумілим; з'ясовувати. - Я не нехтую боротьби з філоксерою, а тільки вияснюю причину ворожнечі молдуван (Коцюб., І, 1955, 201); Соколова викликала головного інженера і разом з Крайнєвим і Валєнсом почала виясняти строки.. подачі перших рисунків крейсера (Собко, Зор. крила, 1950, 249); Віктор пішов туди [до поранених] вияснити, що діється, навести порядок (Дмит., Наречена, 1959, 120).
4. перех., діал. Пояснювати. - Загнати гуску? - запитала глуха бабуся, і Чимчикевич, не маючи охоти кричати голосніше, почав на пальцях вияснювати їй, чого йому треба (Фр., II, 1950, 184); Учитель вияснював Василеві, що там [у письмі] стоїть (Март., Тв., 1954, 68).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виясняю | виясняємо |
2 особа | виясняєш | виясняєте |
3 особа | виясняє | виясняють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вияснятиму | вияснятимемо |
2 особа | вияснятимеш | вияснятимете |
3 особа | вияснятиме | вияснятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | виясняв | виясняли |
Жіночий рід | виясняла | |
Середній рід | виясняло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виясняймо | |
2 особа | виясняй | виясняйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | виясняючи | |
Минулий час | вияснявши |