вколо
ВКОЛО, присл. і прийм., рідко. Те саме, що навколо. А вколо нікуди ні села, ні двора не видать (Фр., XIII, 1954, 404); Годі! Розвіяні вколо Мрії мої сумовиті... (Граб., І, 1959, 368); При місяці білів холодний попілець, чорніло вколо нього пожарище (Л. Укр., I, 1951, 282); Ми любимо забутих предків тіні Та вколо нас - нащадки молоді (Рильський, Зграя.., 1960, 27).