влад
ВЛАД (УЛАД), присл. 1. До ладу, як треба. [Хор косарів:] Ми в луг підем всі з косами, І як станем вряд, Він устелеться травами, Скошеними влад (Кроп., V, 1959, 131); Вже як вийдемо вряд, А в роботі все в норму та влад (Мал., II, 1956, 314); // До речі, відповідно до обставин. Все - і постать, і убрання, І словечко завжди влад - Виклика зачарування; Кожен хвалить, кожен рад (Граб., І, 1959, 352); - Серед тих, що пішки ходять, теж люди різні є: і безкрилі й крилаті. - Це вірно. Всі ми, піхота, війни скуштували, - підтвердив Демид не зовсім улад (Гончар, Тронка, 1963, 15).
2. Ритмічно, у такт. Дехто з гостей приплескує їй влад долонями та приляскує пальцями (Л. Укр., III, 1952, 463); Військо йде, улад ступає, Коли сонце враз зайшло (Олесь, Вибр., 1958, 352); // Злагоджено, гармонійно. Стоять [дівчата] Перед Кіпрідою і влад Співають гімн (Шевч., II, 1953, 269).
3. Пасує щось до кого-, чого-небудь. Не знаю, чи влад Вам [І. Франкові] така робота? (Л. Укр., V, 1956, 104); // Відповідно до чого-небудь. Далебі, влад дівочим думкам ведуть розмову хлопці (Горд., І, 1959, 363).
влада
ВЛАДА, и, ж. 1. Право керувати державою, політичне панування. Тут в ім'я влади Рад скувалися ряди В Червонім Арсеналі (Рильський, І, 1946, 193).
2. Керівні державні органи; уряд. А тепер свою ми владу маєм рідну (Тич., І, 1946, 316); Комсомол на своїх плечах.. виносив найбільшу частину реалізації постанови партії і влади (Ле, Міжгір'я, 1953, 301); // Особи, що мають урядові повноваження. [Руфін:] Яка ж то служба: жити втікачем, ховаючись і від погоні влади, і від людських очей..? (Л. Укр., II, 1951, 461); В газеті здорово пропечатано [Матюху]... Це ж уся Україна читає. І влада вища знатиме (Головко, II, 1957, 134); Авіньйон - місто, обведене високим фортечним муром з бійницями, який ретельно підтримує міська влада (Рильський, Далекі небосхили, 1959, 68).
3. Право та можливість розпоряджатися, керувати ким-, чим-небудь. Вона скрикнула так, наче мала владу наді мною (Коцюб., II, 1955, 289); [Кассандра:] Мені належить влада не пускати. Чоловіки не сміють наближатись до постаті Паллади (Л. Укр., II, 1951, 303); Разючі успіхи сучасної науки незмірна підвищують владу людини над силами природи, піднімають людину на новий, вищий ступінь її інтелектуальної зрілості (Ком. Укр., 9, 1962, 43).
4. перен. Сила чого-небудь, могутність. З розширенням товарного обігу росте влада грошей, цієї абсолютно суспільної форми багатства.. (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 134); Влада землі поки що душить в ньому [Грицькові Саранчуку] думки про політичний і соціальний устрій країни (Рад. літ-во, 3, 1957, 7).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | влада | влади |
Родовий | влади | влад |
Давальний | владі | владам |
Знахідний | владу | влади |
Орудний | владою | владами |
Місцевий | на/у владі | на/у владах |
Кличний | владо | влади |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Влада | Влади |
Родовий | Влади | Влад |
Давальний | Владі | Владам |
Знахідний | Владу | Влад |
Орудний | Владою | Владами |
Місцевий | на/у Владі | на/у Владах |
Кличний | Владо | Влади |