владарювання
ВЛАДАРЮВАННЯ, я, с. , уроч. Дія за знач. владарювати. Мрія [донни] Анни про волю - це деспотична мрія про особисту волю для владарювання над іншими (Іст. укр. літ., І, 1954, 667); Це було непевне, неспокійне владарювання. Століття за століттям Візантія вела жорстокі війни не десь, а в своїй же імперії (Скл., Святослав, 1959, 144).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | владарювання | владарювання |
Родовий | владарювання | владарювань |
Давальний | владарюванню | владарюванням |
Знахідний | владарювання | владарювання |
Орудний | владарюванням | владарюваннями |
Місцевий | на/у владарюванні | на/у владарюваннях |
Кличний | владарювання | владарювання |