вовчиця
ВОВЧИЦЯ, і, ж. Самиця вовка. То не вовчиця ховається з вовченятами, тікаючи до своєї норм, то мати тікає з сином (Н.-Лев., І, 1956, 103); Вовчиця сиділа, насторожено озираючись, і перша помітила нас (Коп., Як вони.., 1948, 44); * Образно. Чи я знала, ще сповита, Що тая цариця - Лютий ворог України, Голодна вовчиця (Шевч., І, 1951, 297).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вовчиця | вовчиці |
Родовий | вовчиці | вовчиць |
Давальний | вовчиці | вовчицям |
Знахідний | вовчицю | вовчиць |
Орудний | вовчицею | вовчицями |
Місцевий | на/у вовчиці | на/у вовчицях |
Кличний | вовчице | вовчиці |