вогневиця
ВОГНЕВИЦЯ, і, ж. 1. заст. Гарячка. Щось палало, висвистувало і клекотало у нього в грудях і стукало в голову вогневицею (Тулуб, Людолови, II, 1957, 162); Здавалось, буцім панна пашить тим нездоровим палом, котрий буває при гарячці, яку звуть вогневицею (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 424).
2. діал. Блискавка. * Образно. Їдучи в колоні на далекі вогневиці гаснучого заходу, Хаєцький чуйно ловив ніздрями знайомі з дитинства запахи (Гончар, I, 1954, 288).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вогневиця | вогневиці |
Родовий | вогневиці | вогневиць |
Давальний | вогневиці | вогневицям |
Знахідний | вогневицю | вогневиці |
Орудний | вогневицею | вогневицями |
Місцевий | на/у вогневиці | на/у вогневицях |
Кличний | вогневице | вогневиці |