вогнестійкий
ВОГНЕСТІЙКИЙ, а, е, спец. Який не піддається дії вогню, здатний витримати високу температуру. Вогнестійка завіса відділяє сцену від залу глядачів (Рад. Укр., 28.VI 1951, 3); Цемент, з'єднаний з азбестом, набуває нових чудових властивостей. Вироби з нього.. міцні, вологонепроникні, вогнестійкі (Роб. газ., 13.XI 1964, 1).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вогнестійкий | вогнестійка | вогнестійке | вогнестійкі |
Родовий | вогнестійкого | вогнестійкої | вогнестійкого | вогнестійких |
Давальний | вогнестійкому | вогнестійкій | вогнестійкому | вогнестійким |
Знахідний | вогнестійкий, вогнестійкого | вогнестійку | вогнестійке | вогнестійкі, вогнестійких |
Орудний | вогнестійким | вогнестійкою | вогнестійким | вогнестійкими |
Місцевий | на/у вогнестійкому, вогнестійкім | на/у вогнестійкій | на/у вогнестійкому, вогнестійкім | на/у вогнестійких |