волоття
ВОЛОТТЯ, я, с. Збірн. до волоть і волот. Овес і ячмені гналися в колос, просо вже схилялося молодим волоттям до землі (Кучер, Трудна любов, 1960, 603); Щільною стіною підвівся сухий з сиво-рожевим, волоттям очерет (Стельмах, Хліб.., 1959, 226); Звісивши важке й буйне волоття, просо стояло, як очерет (Вітч., 5, 1949, 16).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | волоття | |
Родовий | волоття | |
Давальний | волоттю | |
Знахідний | волоття | |
Орудний | волоттям | |
Місцевий | на/у волотті | |
Кличний | волоття |