волочильниця
ВОЛОЧИЛЬНИЦЯ, і, ж. Жін. до волочильник 1. Волочильниця на якусь частку хвилини зупиняє верстат (Веч. Київ, 22.ІІІ 1957, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | волочильниця | волочильниці |
Родовий | волочильниці | волочильниць |
Давальний | волочильниці | волочильницям |
Знахідний | волочильницю | волочильниць |
Орудний | волочильницею | волочильницями |
Місцевий | на/у волочильниці | на/у волочильницях |
Кличний | волочильнице | волочильниці |