вольниця
ВОЛЬНИЦЯ, і, ж., збірн., іст. Селяни-кріпаки, ремісники і т. ін., що тікали від поміщиків та поселялися на окраїнах Московської держави й Польщі, здобуваючи таким чином певну незалежність. Нижче гримучих камінних порогів [Дніпра] осіла була на довгі часи запорізька вольниця (Рильський, III, 1956, 251); - Сибір був захоплений буйною вольницею Єрмака, тими людьми, яким було тісно на Русі (Стельмах, Хліб.., 1959, 21).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вольниця | вольниці |
Родовий | вольниці | вольниць |
Давальний | вольниці | вольницям |
Знахідний | вольницю | вольниці |
Орудний | вольницею | вольницями |
Місцевий | на/у вольниці | на/у вольницях |
Кличний | вольнице | вольниці |